Управління персоналом
 офіційний сайт Украероруху   
 головна сторінка УП   
Новини
12 лютого 2021
попередня новина       до списку новин       наступна новина
Щоб авіадиспетчер виконував свою роботу, взаємодіють фахівці багатьох різних спеціальностей
Авіадиспетчери комунікують із пілотами повітряних суден. Коли у зону відповідальності авіадиспетчера входить літак, екіпаж на визначеній радіочастоті виходить на зв’язок з авіадиспетчером, той підтверджує, що бачить його на моніторі. І далі контролює політ – чи літак прямує на заданій висоті, чи не відхиляється від курсу. Як усе має бути, він знає завдяки флайт-плану, що подається пілотом перед виконанням польоту. Він має стандартизовану форму і містить позивний повітряного судна, за яким його ідентифікують, вказано аеродром вильоту та аеродром посадки, тип повітряного судна, яким маршрутом прямує, розрахунковий час прольоту тієї чи іншої зони. Ці дані співвідносяться з інформацією про перебування у повітряному просторі інших літаків, щоб авіадиспетчер міг забезпечити необхідні для безпеки повітряного руху інтервали між літаками – і по висоті, і по горизонталі.

Інформація про рух повітряних суден надходить на диспетчерський монітор від кількох радіолокаторів. Вони зв’язуються з обладнанням, встановленим на кожному повітряному судні, і отримують сигнал-відповідь: про місцезнаходження і висоту судна. Ці дані обробляє і відображає автоматизована система керування повітряним рухом, завдяки якій диспетчери на моніторах бачать, що відбувається в небі. Сучасні технології наземного і бортового обладнання дозволяють також автоматично отримувати деяку додаткову інформацію, наприклад, яку швидкість та висоту польоту задав пілот. Це важливо для розуміння, чи правильно він виконав вказівку авіадиспетчера, якщо вона стосувалась, наприклад, зміни висоти. Про це не доведеться запитувати екіпаж.

Авіадиспетчер дає пілоту команду відвернути з курсу або змінити висоту, якщо виявляє, що два повітряні судна можуть конфліктувати (тобто мінімальна прогнозована відстань між повітряними суднами менша за встановлений мінімум ешелонування). Чим довше триває політ, тим легшим стає повітряне судно через вироблення пального і тим вищі ешелони польоту стають найбільш економічно вигідними.

Ми працюємо в об’єднаній цивільно-військовій системі організації повітряного руху, тісно співпрацюємо з військовими колегами. Це важливо, бо у повітряному просторі є зони, польоти в яких обмежені або заборонені – наприклад, військові аеродроми, полігони. Цивільні літаки мають уникати таких зон або отримувати дозвіл на проліт через них. Це дозволяє гнучко використовувати повітряний простір, щоб і цивільна, і державна авіація виконували польоти відповідно до своїх потреб, і щоб повітряний рух був ефективним і безпечним.

У роботі авіадиспетчера важлива інформація про погоду, бо метеорологічні явища істотно впливають на польоти. На високих ешелонах це, насамперед, грозова діяльність. Заходити у такі хмари для літаків небезпечно, їх слід обходити. На кожному робочому місці авіадиспетчера є монітор з метеоінформацією. Прогнози складають наші колеги-синоптики, використовуючи дані супутникової системи розповсюдження авіаційних метеорологічних даних SADIS. Крім того, пілот, який бачить грозові хмари на маршруті, доповідає про це авіадиспетчеру, щоб він попередив інші екіпажі про осередки грозового фронту чи зливові опади. Рішення про те, як краще обійти грозу, приймає командир повітряного судна.

Ми постійно взаємодіємо з колегами з інших диспетчерських центрів. Насамперед, із тими, які управляють повітряним рухом на аеродромах у нашому районі польотної інформації – для Львівського районного диспетчерського центру це власне Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород і Рівне, і з колегами у Борисполі та Жулянах, яким ми передаємо на керування літаки зі своєї зони. Також взаємодіємо із суміжними диспетчерськими центрами сусідніх країн, у які прямують повітряні судна. У Львівського центру їх найбільше: Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща і Білорусь. Наприклад, ми ще в повітряному просторі України знижуємо борти, що летять із посадкою в Будапешті або Варшаві. Так само наші колеги забезпечують зниження до відповідних ешелонів літаків, що прямують у Львів.

Для того, щоб авіадиспетчер виконував свої обов’язки, йому потрібен надійний зв’язок: «земля – повітря» (з екіпажами повітряних суден) та «земля – земля» (з колегами-авіадиспетчерами інших центрів, у тому числі зарубіжних). Також використовується автоматизована система керування повітряним рухом, яка обробляє багато радіолокаційних даних, що надходять від наземних засобів навігації та спостереження. Точність роботи обладнання контролюють спеціалісти зв’язку, навігації та спостереження.

У нашій роботі важливу роль виконують колеги з пунктів організації потоків повітряного руху (FMP). Це окремі робочі місця, фахівці яких у взаємодії з Євроконтролем регулюють кількість повітряних суден, які увійдуть у наш повітряний простір, – відповідно до встановленої пропускної спроможності окремих районів та секторів, а також аеродромів.

Щоб диспетчер добре виконував свою роботу, він має бути добре підготовленим. Повинен знати, як діяти у нестандартних ситуаціях, які трапляються, на щастя, нечасто. В реальному житті немає можливості потренуватись – для цього ми проходимо тренажерну підготовку, щоб виробити навички і готовність до будь-якого форс-мажору. Нам допомагають диспетчери-інструктори тренажерних центрів, які є у кожному регіональному структурному підрозділі підприємства.

Як диспетчер-інструктор районного диспетчерського центру я маю спеціальний допуск до професійної підготовки колег на робочих місцях – тих, які проходять стажування для отримання першого допуску чи нових допусків. Також я допомагаю колегам проходити підготовку і на тренажері.

Я з радістю ходжу на роботу – мені в цьому пощастило. Кожен новий день – не схожий на попередній, це завжди новий виклик. І можливість пишатися тим, що вдалось виконати складне завдання. Щоб польоти були не тільки безпечні, а ще й максимально ефективні.

Працюю за фахом 16 років. Родом з Одещини, вчився у Кропивницькому. До 2014 року працював у Сімферопольському районному диспетчерському центрі, в підрозділі «Кримаерорух». Був там під час захоплення нашого центру. Потім переїхав у Дніпро – звідти ми з колегами продовжували керування повітряним рухом у Сімферопольському районі польотної інформації. Стажували також колег із Дніпра, щоб вони могли керувати польотами у нашій зоні відповідальності. Ми довели, що Україна може забезпечувати безпеку незважаючи ні на що. Хоча нас із двохсот кримських авіадиспетчерів переїхало в Україну всього лиш близько шістдесяти. Не уявляю, що міг би лишитись працювати на окупованій території.

Розмовляла Наталія Литвиненко
 

попередня новина       до списку новин       наступна новина