Управління персоналом
 офіційний сайт Украероруху   
 головна сторінка УП   
Новини
31 березня 2020
попередня новина       до списку новин       наступна новина
"Ти відповідаєш за життя людей, і це не пафос – це реальність, яку треба усвідомлювати" – Яків ПЕТЛЕНКО
Усвідомлення високої відповідальності за життя людей, коли права на помилку немає, – не тягар, а просто частина роботи. Авіадиспетчер – професія, без якої не вдається уявити себе в цьому світі. Задоволення від якісно виконаної роботи після напруженої зміни порівнюване із тим, яке отримують ті, хто займається адреналіновими видами спорту. Принаймні такої думки наш співрозмовник, диспетчер-інструктор Дніпровського районного диспетчерського центру Украероруху Яків Петленко. Пряма мова.

Моя мама працювала синоптиком у Дніпрі, іноді я ходив із нею на роботу в нічні зміни, коли мене, малого, не було з ким залишити. І так сталось – я вже виріс, але продовжую ходити в нічні зміни.

Чи зручний позмінний графік? Не маю з чим порівнювати. Спершу, правда, працював псевдопілотом на тренажері, а далі – все життя у змінах.

Коли виходиш після зміни з усвідомленням, що все зробив правильно, і тебе нічого не гризе – це справді те задоволення, яке не передати тому, хто не був на моєму місці. У чому правильність моїх дій? Якщо казати дуже просто – це коли всі літаки, які були у тебе на зв’язку, завдяки тобі не перебували у небезпечній близькості і полетіли далі. І чим більше їх у твоєму секторі, тим складнішим стає завдання, тим більше ти отримуєш адреналіну. Напевно, такі ж відчуття мають ті, хто займається адреналіновими видами спорту. Від цього несила відмовитись, це міцно тебе тримає – своєрідна залежність.

Велика відповідальність, яка за цим стоїть – не проблема, до неї звикаєш. До цього авіадиспетчера готують із самого початку. Відповідальність стає невід’ємною частиною твоєї роботи.

Було б неправдою сказати, що я нічого не боюся. Але цей страх – цілком буденний, він притупився і не позначається на моїх діях.

Головне завдання – з будь-якої складної ситуації робити висновки, щоб на новому досвіді надалі запобігати повторенню подібного.

Скерувати літак на запасний аеродром – цілком буденна ситуація. Зазвичай до цього призводять несприятливі погодні умови.

У 2014 році довелось приймати на управління літак, який авіакомпанія вирішила евакуювати з Донецького аеропорту, коли там уже не працювала наша служба. Обслуговування повітряного руху припинилось через бойові дії, усіх евакуювали. Той борт злітав без команди авіадиспетчера, без дозвільних документів, під обстрілами. Ця ситуація була абсолютно позаштатною, але все завершилося вдало.

Від того, що повітряний трафік настільки зменшився, хочеться плакати. Звісно, у ситуації, коли літаків мало, фізично працювати легше, немає підстав для настільки високої концентрації уваги, як раніше. Але за таких умов свої складнощі.

Сучасна молодь більш підкована, більш розвинена й грамотна, і мені це подобається. У них інші звички, інші хобі, якщо порівнювати з моїм поколінням. Наприклад, у наші часи спорт не був модним, а вони тепер дбають про здоровий спосіб життя.

Авіадиспетчер, який починає свою кар’єру, має усвідомлювати, що тут – усе по-справжньому. Це не теорія і не тренування. Ти відповідаєш за життя людей. І це не шаблонний пафос – це реальність, яку треба усвідомити.

Нині більш жорсткий процес відбору кандидатів на роботу, ніж раніше. Той, хто успішно проходить FEAST*, безсумнівно має високі шанси на успіх у професії. Змінилась підготовка майбутніх авіадиспетчерів – і в Навчально-сертифікаційному центрі, і на робочих місцях у районних диспетчерських центрах. Завдяки цьому на виході отримуємо справді грамотного спеціаліста. (*First European Air traffic controllers Selection Test-package – пакет тестів, розроблених Євроконтролем для професійного відбору диспетчерів управління повітряним рухом. Із 2012 року успішне проходження FEAST є обов'язковою умовою для працевлаштування в Украерорух – прим.)

Підготувати авіадиспетчера до самостійної роботи – це довго і дорого.

Жінки успішно справляються з роботою авіадиспетчера. За винятком окремих побутових нюансів – проблем ніяких. (Наприклад, на аеродромних диспетчерських вишках, збудованих за часів Союзу, жіночих вбиралень не було і в проекті – прим.) Наскільки добре фахівець виконує свою роботу, від статі не залежить – лише від професіоналізму. Згоден, що жінки й чоловіки можуть по-різному мислити, але у нас головне – правильний результат. А його можна досягти різними способами, тут є варіанти.

Знаю приклади, коли авіадиспетчери повертались у професію після того, як на кілька років змінили фах, із різних причин. А потім розуміли, що зробили велику помилку. Вони продовжили успішно працювати, але на все життя лишився жаль за витраченим не на те часом.

Коли людина займається справою, яка їй дійсно подобається, то й результат буде чудовий. Якщо ж робота – тягар, бо ти в душі айтішник, а працюєш авіадиспетчером, – результат буде відповідний.

Особисто я не можу без своєї роботи – це частина мого життя. У вільний час люблю бігати, плавати, катаюсь на велосипеді. А ще маю хобі: шию вироби зі шкіри – гаманці, ремені. Так відпочиваю.

Розмовляла Наталія Литвиненко
 

попередня новина       до списку новин       наступна новина